|
Обласний центр - Чернігів, розташований на правому березі Десни, в 150 км від Києва. Одне із старовинних міст України. Сформувався як місто в кінці 7 століття. В кінці 9 століття увійшов до складу Київської Русі. Вперше згаданий в літописі 907 р. У 1239 р. зруйнований монголо - татарами. Під час литовського правління в місті побудована фортеця. У 1623 р. набуває Магдебурзького права. Був центром Чернігівського воєводства - з 1635 р., полиця - з 1648 р., наміснитцтво - з 1782 р., губернії - з 1802 р.
У області 22 райцентру: Бахмач, Бобровіца, Борзна, Варва, Городня, Ічня, Козелец, Короп, Корюковка, Куліковка, Міна, Ніжин, Новгород - Сіверський, Носовка, Прилуки, Ріпки, Семеновка, Сосніца, Сребноє, Талалаєвка, Чернігів, Щорс.
Загальна чисельність наявного населення Чернігівської області, за даними Всеукраїнського перепису населення, складала 1245,3 тис. людина, з них міського населення - 727,2 тис. людина (58,4%), сільського - 518,1 тис. людина (41,6%). В порівнянні з 1989 роком міське населення зменшилося на 28,9 тис. людина, сільське - на 141,7 тис. людина.
Кількість чоловіків склала 565,6 тис. людина (45,4%), жінок - 679,7 тис. людина (54,6%).
За роки, що пройшли після перепису населення 1989 роки, кількість міст в області не змінилася і склала 15. При цьому чисельність населення збільшилася лише в двох містах - в Чернігові і Корюковке.
Загальна чисельність постійного населення Чернігівської області, за станом на 5 грудня 2001 року, складала 1236,1 тис. людина, зокрема чоловіки - 560,5 тис. людина (45,3%), жінки - 675,6 тис. людина (54,7%); міських жителів налічувалося 716,5 тис. людина (58%), сільських - 519,6 тис. людина (42%).
Віковий склад населення характеризувався зменшенням частки дітей в загальній чисельності населення, що одночасно з істотним збільшенням частки осіб старше за працездатний вік значно ускладнює сучасну демографічну ситуацію в регионєї зумовлює старіння населення. |
