|
|
 |
 |
Є з ким Івану Федоровичу Морозу піднімати господарство на вищі економічні щаблі. З-понад 700 трудівників агрофірми лише в рослинницькій галузі не менше сотні рільників, механізаторів, водіїв, які денні норми виробітку доводять до 110-120 відсотків. Всіх передовиків виробництва не перелічиш. Ось лише деякі з них: М.П. Парасюк, В.І. Боровик, М.В. Андрісць, А.І. Боровик, А.М. Івашко. Ці механізатори, як правило, зайняті на підготовці площ під зернові, на сівбі та збиранні хлібів. І.Ф. Ващенко відзначається на заготівлі сінажу і силосу, М.П. Литовченко - на сівбі кукурудзи і догляді за посівами, І.О. Сороко-літ - на копанні буряків, М.А. Калута - механізатор, в обов'язки якого входить обслуговування ферм. Все це кращі представники першої тракторної бригади. Не менше їх і в другій тракторній. Це зокрема Г.А. Стрілець, В.І. Руденко, Ф.М. Горобей, М.М. Петрик, П.М. Кабанець, М.В. Побрусило, А.П. Талалаєвський, О.В. Побрусило, М.М. Качура.
Не лише добре працюють, а й бережно ставляться до дорученої техніки водії О.П.Н.І. Костюченко - головний технолог макаронного цеху. Могильний, С.О. Гнипа, В.П. Постол, В.М. Ременюк, О.В. Гудименко, О.І. Гурилевич, Г.А. Постол.
Великий колектив тваринників трудиться на всіх п'яти фермах агрофірми. Найвищих показників серед доярок домагаються Н.Г. Паскевич, Г.І. Литовченко, Г.І. Шматок, П.І. Постол., К.І. Смілик.
По 16 поросят на свиноматку одержує щороку Г.І. Ременюк.
Серед телятниць кращі з кращих В.М. Костюченко, Є.В. Савенко, Г.С. Момот, О.М. Ковтун.
Хвалять у господарстві й техніка штучного осіменіння худоби Н.м. Васюк і фельдшера Т.м. Дворську.
Завдяки цим та іншим трудівникам вдається кожен рік завершувати з прибутками. Рентабельність виробництва не опускається нижче 10 відсотків, а по окремих галузях і культурах значно перевищує цей показник.
Зростає і продуктивність праці. У середньому за п'ятиріччя на одного працівника вироблено продукції на 6223 гривні. А, приміром, у 1999 році - на 6895 гривень, що майже на тисячу гривень більше, ніж у попередньому році.
Добре працюють у агрофірмі, добре і заробляють. У 2000 році фонд місячної заробітної плати склав 65 тисяч гривень.
У господарстві шанують своїх трудівників-працелюбів. На звітних річних зборах кращим із кращих присвоюють звання заслужених і почесних трудівників. їм передбачені пільги в оплаті комунальних та інших послуг.
У книгу трудової слави господарства заносять портрети ветеранів виробництва. Це ті, чий вклад у Два Івани - дід і внук.
розвиток агрофірми оцінюється найвищим балом. Гортаєш книгу - шелестять роки, з фотографій дивляться на тебе ті, кого вже немає серед живих і ті, хто ще в міру сил допомагає рідному господарству. Ілля Михайлович Петрик ветеран Великої Вітчизняної війни, тривалий час працював бригадиром тракторної бригади. За успіхи в праці удостоєний орденів імені Леніна, Жовтневої Революції, Трудового Червоного Прапора, Тракторист Микола Лук'янович Ременюк уже в 1958 році орав і засівав лосинівські поля. До 1972 року не залишав кермо трактора. Євдокія Яківна Парасюк понад два десятиріччя водила у поле рільничу ланку. Ганна Пилипівна Жежера знаменита доярка. Андрій Тимофіиович Литовченко зібрав хліба на 10 тисячах гектарах площ і намолотив за своє трудове життя 30 тисяч тонн зерна. Іван Кирилович Луцман кавалер трудових орденів, бригадир з 1944 по 1979 рік. Галина Юхимівна Боровик і Тетяна Василівна Черв'як доярки, які у свій час дивували лосинівців своїми трудовими рекордами. Перший в історії лосинівського господарства кавалер ордена Леніна ланкова Галина Іванівна Івашко.
У книзі трудової слави, здається, не вистачає ще двох портретів - колективного портрета дослідного господарства - агрофірми "Лосинівська" і її ветерана-керівника заслуженого працівника сільського господарства Івана Федоровича Мороза.
Івану Федоровичу у жовтні 2000 року виповнилося 60 років від роду. Рівно половину з них ця невтомна, трудолюбива людина віддала лосинівському господарству. Половину життя, а не половинку душі. Всю душу Іван Федорович укладає у роботу, яку йому три десятиліття довіряє колектив.
У 2000 році ювілей і лосинівського господарства -70 років з часу організації колгоспу "Ленінський шлях". Змінилася назва, але не змінили лосинівці шляху, по якому йдуть до нових виробничих рубежів.
Завдяки цим та іншим трудівникам агрофірма виробляє достатньо продукції для своїх потреб і на продаж. |